ГаляП (pry4ilok) wrote,
ГаляП
pry4ilok

Основоположне питання

Що скажуть Нідерланди? — зарепетував злякано нарід. Що скаже Европа? — стала в позу новоспечена "Європейська солідарність". Та видайте ви їм сьогодні хоч десять цемахів, вони скажуть і зроблять те, що буде вигідно їм. У них був час допитати свідків. Але вони озираються на Росію. Нідерланди ж, тим більше, вже не одну подлянку піднесли Україні.

Від обміну виграє Путін! — дружно й безапеляційно заявляють усі. Ну це як сказати. Той мішок гівна з батоксом укотре покаже себе гебістом, без принципів, честі-совісті. Нідерланди—Европа вкотре покажуть себе його фактичними поплічниками. Україна покаже себе матір’ю своїх дітей. Може, вперше, але, дуже хочеться сподіватися, не востаннє. Путін, відтак, у глобальному сенсі - програє.

…«Когда б ви зналі із какого сора…» - писала Анна наша Горенко. Про поезію. Люди навряд чи часто задумуються над тим, що свої дорогі й дорогоцінні життя отримують із взаємодії тих органів, які вживаються у брудну лайку. А зачинають його у процесі, який за одних обставин — акт кохання, а за інших — насилля й гвалтування. Але завжди — стидний і або під кущами, або за зачиненими дверми. Не задумувалися, чому? Я задумувалася… Ніц не придумала. Здавалося б, життя зачинати треба у святая святих, а церква жінку туди навіть не пускає. Тільки чоловіка.
Все виростає зі свого грунту. А хто — з чужого, хто стидається або зневажає свій грунт, хто пудрить свою невдобу, замість того, щоб удобрювати, — хто обманює себе й марно намагається обманути розвідки сусідніх країн, той розплатиться свободою …ну й ґрунтецем.

Ви не повірите, але лубковий народ на ваших профілях у кетягах калини — це не тільки Мазепа, а й той, хто на нього доніс, — Кочубей. І це не тільки Стус, а й його іуда Медведчук, що вже в зубах нав’язнув. І це не тільки пресловуті 25, а й не менш пресловуті 75. Хто б із цих двох не переміг, фундаментальні патріоти — чи зелені коники-стрибунці, це був би не народ. Народ зачинається не з дефініції й навіть не записаної (а писарі — хто, до речі?) історії, не з прапора й гімну. Народ теж зачинається з малого, зневаженого і обпльованого — з людини.

...Пам’ятаю, студенткою 22 травня виряджалася в синю блюзку та жовту спідницю і йшла в парк Шевченка небезпечно дражнити кагебістів. Наївно — але більше тоді система не дозволяла. Сьогодні ніхто не обмежує українців у творенні й розбудові своєї держави. Проте ми як народ не виросли вище національного прапора і вишиванок. Тому й кінчаємо ефектно, але дуже швидко. І безрезультатно. Подражнили, покричали — й кінчили. Покидалися кізяками — а стайні, загиджені віками, хай хтось за нас чистить. Ми тим часом будемо чекати, коли згинуть наші воріженьки...

Була така історія. Ізраїль і палестинське угруповання "Хамас" обміняли полоненого ізраїльського солдата Гілада Шаліта на 1027 палестинських в’язнів. Ізраїль не дуже зважає на «занепокоєння» близьких чи далеких сусідів, але несе відповідальність і береже своїх громадян. Скажете — бо він має гроші. А я скажу — саме тому він і має гроші. Куди ж наші можливості зникають? У яку прірву йдуть наші гроші, ресурси?

У прірву між церквою з томосом — і совістю. У прірву між показним патріотизмом і людяністю. У прірву між подвигом, який лишиться світильником для нащадків, — і закланням, за яке держава виплатить кілька десятків тисяч гривень і вмиє руки.

Основоположне ж і вирішальне питання для нас — що виберемо: своїх людей чи глибоке занепокоєння сусідів?
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 10 comments