?

Log in

No account? Create an account
...Лиш кольорова тінь [entries|archive|friends|userinfo]
ГаляП

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Не мечи бісеру перед чванливими сосунками [Aug. 30th, 2019|10:26 am]
ГаляП
Дух і матерія, мікро- й макро- мають різні властивості й живуть за різними законами. У цій плівці цвілі всі пов’язані. Але колонії різні. Оливкового, жовтого, рожевого кольору. Різне їх призначення. Електрони поводяться дивно. Вода пробереться там, куди людині зась. Камінь розтоптати не можна, бісер — запросто.

Мене уразила в саме серце ідея з портретами матерів, які втратили синів на війні з Рашкою, в ДТ. Не можна демонструвати ран, бо вони не гояться, а роз’ятрюються на публіці. І не можна виставляти рахунків, не заручившись охороною та державними виконавцями. Вас спустошать ще більше.

Зціп зуби, але мовчи свій біль. О, гордість тут ні до чого. Контора призбирала багато слів-маніпуляторів, які діють ефективніше за батіг чи тюрму. Українця можна позбавити державницької волі, обізвавши антисемітом; учорашніх піонерів, вихованих на прикладі Гастелло, — примусити гинути, захищаючи ненажерливих і аморальних чиновників та іншу мразь.

У роду, в клані такий жест міг би спрацювати. А там, де порубані зв’язкИ, - це ж як підрізані зв’Язки, — там, де давно панують смертельна несправедливість і зрада, у кращому разі, відповіддю буде байдужість, у гіршому - роздратування та все те, що несе прохачеві роздратування людини, хоч трохи наділеної хоч ефемерною, та владою. Хлопчикам, які косили від призову, власникам банків і автомобільних парків ви демонструєте свій біль і апелюєте… А до чого, власне? Що вони вичистять авгієві стайні і вам стане світліше? Не виключено, що вони це зроблять. Але керуватися при цьому будуть бізнесом, а не бісером. Не змішуймо святе з грішним.

До них як до людських індивідів розуміння країни, відповідальності за неї та громадянського обов’язку прийшло б — і до окремих прийде — іншим шляхом, внутрішнім, несповідимим, як ще кажуть про такі шляхи. Від маминого молока в «роділці» - і, в тому числі, через портрети мам, чиї сини загинули на фронті. До них як отари сосунців це прийшло б через гнів народу і через страх. Страх — велика сила, він скручує в баранячий ріг . Він же мобілізує. І преображає теж. На слуг і прислужників, на рабів і рабинь. Бо, любі мої, все перетікає, тече і змінюється. Дуже непросто, дуже повільно. Жилаві українці, маги-характерники й амазонки не зразу стали тлустими євнухами і скигліями-прохачами. Все це робилося довго й непросто. Зворотна трансформація можлива. Це, мабуть, головне.

Біль трансформується у гнів. Материнський гнів страшний. Чванливі сосунці, радісна отара. Воно посміхнеться і змахне твій портрет під депутатське крісло. Але воно злякається твого гніву. Україна почне змінюватися, коли розгніваються матері.
linkReply