?

Log in

...Лиш кольорова тінь [entries|archive|friends|userinfo]
ГаляП

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Жінка на пероні [Feb. 13th, 2017|01:57 pm]
ГаляП
Чому цей роман не йде мені з пам’яти? Зазвичай романи, які читаю для розваги чи в проміжку між роботою, коли нема сенсу братися за щось серйозне, шкрябнувши чи й не шкрябнувши по душі, забуваються. Взагалі-то, коли чесно, коли чесно…Романи етс — духовний харч. Як кожен харч, вони дають поживні речовини, які в них містяться, і виводяться з оперативної пам’яті. Тільки не в унітази, а в бібліотеки. Для повторного користування – зрідка, частіше — для краси, для іміджу…

Як харч духовний, вони багаторазового вживання; як плодові дерева, вони родять, притому щосезону — по-різному. У сприятливий сезон — їхні плоди запашні, кольору місячного туману, соковиті й солодкі; в інший — сухі, скарлючені, але з претензією… Візьмеш, буває, давній томик улюбленого поета — і… краще б не брав.

Днями домовилася зі знайомим зустрітися в районі станції метро Видубичі: він мені мав одну річ привезти з села. І ось я вже на станції. Знайомого нема. Але телефонує: застряв у заторі… І ось я сидю на лаві, а навколо сновигають люди. Хтось присяде поруч —і зірветься: поїзд під’їхав. А я сидю, спостерігаю. Багато можна нафантазувати, ще більше — побачити. З крихітних деталей, яких не приховати, яким ніхто не надає значення, можна скласти правдиву картину побуту чи душевного стану людини. Ось діловита молодиця читає… вона не спішить, бо її не чекає жодна жива душа. Ось чоловік грубо відшиває дружину чи коханку… Ось поруч сіла дівчина — руда, яскрава, відчайдушна, благеньке пальто із секонду. Торбина широко і з викликом відкрита, — дівчині нічого втрачати? Там гребінець, судок…

Якби я була алкоголічкою, і якби такою стала через нещасне кохання, то з цього міг би бути роман «Жінка на пероні», за аналогією до «Дівчини в потягу» Поли Гоукінс. Недавно прочитала в одній електронній бібліотеці безплатно. Не знаю, чому його називають трилером, — детектив, та й годі. Але є там вкраплення… як кольорові деталі в чорно-білий малюнок, які додають повітря і викликають не тільки цікавість (а хто ж убив?), а й замилування – сценами, картинами, пейзажами. Властиво, тут я згадала, що за романом фільм поставили. Ну правда — гріх було б не скористатися таким матер’ялом.

У мене досі перед очима жорстка і трохи перекошена картина зали київського метра з вечірніми пасажирами, які, з одного боку, — масовка, а з другого — гримуча суміш сюжетів. Трилерів і детективів. І кольорове вкраплення, властиво — кольорова тінь…
link2 comments|post comment

Як я сходила у ФБ [Feb. 12th, 2017|11:21 am]
ГаляП
Не знаю, навіщо мені хтось підсунув цей досвід, у мене їх уже стільки було по житті, а цей — наче повторення вивченого. З дитинства в жодній спільноті я не була на своєму місці: в майдані (так у моєму селі на Черкащині називають дитсадок) Ваню Крикуна вкусила за сраку, і мене відчислили на поруки прабаби Оляни; у школі мімікрувала, бо сумно було самій, в універі й далі, вже загартована, побувала в багатьох спільнотах, але не розчинилася, щоби «стати всім», у жодній. Скрізь була …ні, навіть не білою вороною, скрізь була невидимкою, і не те щоб не висувалася. Інколи висувалася зухвало, давала ляпаса, — а воно роззиралося й не розуміло: шо за халепа?

Бути невидимкою — привілей шпигунів, для цього цей інститут підбирає людей із відповідною, стандартною зовнішністю і навчає певних стандартних навичок. Маги школи дона Хуана маніпулюють з енергією. До речі, в котромусь романі Олеся Бердника дуже яскраво показаний цей досвід. Там воїн іде, а кулі його не беруть. Я не знаю механіки, але вмію це робити: колись, пригадую, пройшла крізь ватагу молодиків, які люто билися, як крізь хмарку туману: звернути було нікуди, а виявивши себе — теж отримала б…

По житті в мене це здебільшого виходило. Навіщо? Ясний перець — для свободи.ДаліCollapse )
link3 comments|post comment

Від Донбасу до лібералізьму: стрибати чи чесно йти [Feb. 5th, 2017|11:32 am]
ГаляП
Час від часу сканую книжкові новинки, і ось буквально днями зразу на кількох сайтах наштовхнулася на рекламу дитячої книжки Лариси Денисенко, виданої «Видавництвом» Іллі Стронговського , «Майя та її мами» — «нова дитяча книга про толерантність».

Вчора спеціально заходила в «Ї», але в продажу книжки про толерантність ще немає. Обов’язково дочекаюся й куплю. Однак трохи ця інформація мене зворохобила.

…Ніколи не забуду, як у школі, в якій навчалися мої діти, до 8 березня влаштували виставку дитячих малюнків і побажань мамі. Під одним малюнком був підпис, він мені й досі кричить у вухах: «Я дуже люблю свою бабусю. Моя бабуся гарна!» Це написала дівчинка, яка жила з татом і бабусею.

Життя підкидає приголомшливі історії любові і безкорисливості. Чи хтось рахував, скільки сиріт з’явилося в Україні останніми роками? А скільки вдів? Чи хтось спробував уявити, як їм живеться, як виживається в залізобетонних лабіринтах неприступної і продажної бюрократії? Тільки громадські організації, сколочені з таких самих знедолених, їм допомагають. Скільки діток усиновлених, скільки взятих під опіку, скільки їх, промерзлих, чекають і ніколи не дочекаються ласки й теплого слова. А коли виростуть, то оточення, дуже можливо, не дочекається від них: вони не знатимуть, що це таке, чого від них хочуть ці люди, ця жінка, ці виплодки… Безглуздо чекати тепла, якщо сам нікого не зігрів.

Чи вже хтось написав книжку про те, що цим діткам потрібна допомога? І матеріальна, і особливо — психологічна?ДаліCollapse )
link2 comments|post comment

Реклама курсів аглицької мови [Feb. 4th, 2017|04:11 pm]
ГаляП


Двозначностей у рекламі — повно. Зазвичай із сексуальним ухилом. Але чи не заохочує ось така реклама на ескалаторі станцій Київського метрополітену нашу молодь до розпусти, заодно справляючи ефект 25 кадру? Тобто шоб був розгнузданий секс, але виключно з добрими носіями «язика» — москалями? …Вбогість словника російської мови дозволяє москалям без жодних юридичних наслідків займатися шкідництвом, і при цьому й за руку не впіймаєш. Бо та рука може бути де завгодно.
link2 comments|post comment

(no subject) [Feb. 3rd, 2017|10:36 am]
ГаляП
Сьогодні Настусі чотири місяці. Вчора говорила з Ігорем, як повернути ЖЖ на айфон, Ігор між іншим каже: «У Стейсі брівки — як у тебе…» Настя схожа на свого тата, на Ігоря. Я йому про це й сказала. Ігор відповів: «А я схожий на свою маму, на тебе…» І як представник точних наук зробив висновок: «Отже, Настя схожа на тебе:)» Поки говорили, Ігор скинув знимку внучки. Дивлюся – і сміюся: лобате дівча підвело брівки і обсервує… Ну що серйозно — то зрозуміло (хоча Настуся легка й сміхотлива дівчинка). Але цей погляд… десь я його бачила! Це ж мій погляд по житті! Перелякано-відважний. «Цей погляд, — кажу Ігорчику, — він обвинувачує, але не тому, що хтось у чомусь винен, а просто щоб тримати вас у тонусі…» Посміялися. А ЖЖ Ігор порадив відкривати з Сафарі й не паритися.
linkpost comment

ЛЮТИЙ? [Feb. 1st, 2017|08:23 am]
ГаляП
Він, як я, ту вбогий постоялець,
Робе з себе монстра, шоб боялись,
Він, як я, застеріга: «Не руш!»

Бокогрій – його підпільна кличка,
Раді йому кущик і синичка,
Й горобці у витрішках калюж.

Він не просто так минає й чахне —
Він хранить усе, що передчасне,
Кожен натяк світла й новизни.


Він не лютий, люди, він не лютий,
він всього лише одна з прелюдий
весни.
link2 comments|post comment

Пахощі несвіжих трусів [Jan. 30th, 2017|12:02 pm]
ГаляП
Мертва риторика, втративши будь-який смисл, продовжує жити. І, як курка з відрубаною головою, навіть бігати, тільки хаотично. Тоді як країни, чиї голови на місцях, пильно щохвилини сканують ситуацію, — ми дивимося на світ через фільтри минувшини і жорстко плекаємо те, що стало гальмом на шляху прогресу. І місце йому — в музеї. Ми влаштовуємо реконструкції історичних битв, але нам не під силу обрати президентом грамотного й відповідального українця (Яроша хочу) і набрати на роботу чесний і компетентний Кабмін. Чому? Тому що печемося про форму, по-дєцьки вважаючи, що вона нам дасть гроші, славу і допомогу західних фондів. О допомога західних фондів! Нехтуючи вміст, вульгарно вважаючи, що його «ніхто не бачить». У якомусь «поетичному кіні» («Вавилон ХХ»?) Брондуков вивищувався над парканом, як пристойний сільський гоголь, тоді як його нижня частина була в несвіжих трусах.ДаліCollapse )
linkpost comment

Вах! [Jan. 28th, 2017|10:08 pm]
ГаляП
Згадала, як мила бабуся Палазя - бабуся мого покійного чоловіка - мене, натуральну українку з Черкащини, москалькою називала. Самі вони жили у Ходорові на Львівщині і були переселенцями з Перемишля. Це я до чого. На Фейсбуці я недостатньо патріотка. І це ще тільки придивляюся, ще не розійшлася й не осміліла остаточно.

Нічого не змінюється в нашому середовищі. Що тільки підтверджує правильність моєї хати скраю чи й взагалі десь серед лісу.

link3 comments|post comment

Дежавю [Jan. 28th, 2017|11:17 am]
ГаляП
Пам’ятаю ті тривожні листопадові дні в редакції. Відділ політики ходив чорний. Таня Сіліна писала розлогі статті, вишукуючи позитив у майже безнадійній уже тоді ситуації. У ситуації вміло розставленої пастки, яка на той час, коли ми щось відчули, вже впевнено закривалася. Хоча, кажуть, Янукович борсався. У листопаді 2013, коли Україна не підписала Угоду про Асоціацію з ЄС на Вільнюському саміті. Смішно — Янковича тоді Європа так умовляла, обходжала, той Фюле ледь не стелився. Але організовані за шпигунсько-кагебістським сценарієм то в Ялті, то прямо на аеродромі в Москві зустрічі з Путіним Європа перебити не могла: Європа оперувала аргументами і фактами, а Путін тримав за яйця. Кажуть, це боляче.

Та ми вірили до останнього дня: у диво, у правду, в логіку, в силу нашого бажання. Ми ловили кожне слово на підтримку саме нашого сценарію. Проте ми ігнорували інші слова. Ми чули тільки те, що любо було чути. А головне — ми мало цікавилися фактами і справами.

Останніми місяцями — чи й роками, я їх «не наблюдаю» — холопи Порошенка з Цеголком включно з придихом і постановочними фото подавали інформацію про життя-буття «королівської сім’ї»: Порошенко підписав указ, Порошенко заявив, Порошенко привітав спортсмена, Порошенко нагородив орденом... А справи — де? А справи тим часом робилися в іншому вимірі — не за інкрустованим столом і не в твітері. Їх результати — фантастичне зростання статків президента — і його команди — за два останніх роки. А головне — незаконне. І якась — яка, цікаво? — служба це фіксувала, збирала докази і складала в течку.ДаліCollapse )
linkpost comment

Сходила у fb [Jan. 27th, 2017|11:47 am]
ГаляП
Я б і сказала: зрадила ЖЖ, -
та тільки тут нема нікого вже,
хіба хтось мимохідь впівока гляне.
Все зацвітає, а потому — в’яне.

Моє кубельце
у кущі густім,
як хтось пошкрябається,
ми його впустім.

Моя світлице,
тиха і порожня,
ти — мій дворець,
я – твОя подорожня.

Моїх забав облуплений фасад.
...Я тільки виткну носа – і назад.
linkpost comment

navigation
[ viewing | 10 entries back ]
[ go | earlier/later ]