?

Log in

...Лиш кольорова тінь [entries|archive|friends|userinfo]
ГаляП

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

(no subject) [May. 12th, 2017|10:17 pm]
ГаляП
Я вибираюся з анналів, з розписок, як із сорочини. Здаю постелю кастелянші. І вже нема шляху назад. Я повертаюся з полону в солону купіль батьківщини. А ти, підперезавши крижі, усе ще чавиш виноград. Ми і пестунчики й невдахи, чорнильниці — але й домахи. Ми обертаємось у птахів навколо власної осі. Я вибираюся з анналів, я зашнуровую сандалі, бо час мені рушати далі по інею, як по росі. Не іній, сіль мого народу, який не цінував свободу, який хотів перехитрити самого чорта во плоті. Програв він не на полі бою, там все окей, у грі з собою програв призначення величне, приспав туза на животі.Не сіль, Чумацький шлях до волі, на луки, з ночі захололі, на воронець і материнку, де ані болю, ані втрат. Де ми могли б літати в парі, а Бог би усміхався в хмарі… Та ти, підперезавши крижі, усе ще чавиш виноград.
link1 comment|post comment

Так сказав дон Хуан Матус [May. 12th, 2017|01:35 pm]
ГаляП
Акт віддавання, вільно і бездоганно, омолоджує мене і відновлює мій подив.

Ми переможно повертаємося до Духа, спускаючись у пекло. І з пекла ми виносимо трофеї. Одним із них є розуміння.

Єдиною річчю, яка постачає нас енергією, є бездоганність.


Контрольована дурість — це не відкритий обман, але витончений, артистичний спосіб бути відокремленим від усього, водночас залишаючись невід’ємною частиною всього.
link3 comments|post comment

«Я не питаю в щастя, чи моє. Я ним живу…» [May. 12th, 2017|12:43 pm]
ГаляП
Я — людина загартована і в бувальцях бувала. І не в тім’я бита. Я вмію відбивати м’ячик і маю плащ-невидимку від хрещеного. Я коли й підпускаю, то не далі передпокою. Було багато болю, любі мОї.
Зустріч із ніжною подругою юності Тамарою Гуменюк (у дівоцтві) зробила тріщину в моїй броні, де тут-таки, недовго думаючи й нічого не навчені, затепліли грайливість і довіра. Які в Україні коштують надто дорого.

Я давно харчуюся пігулками космонавтів, а Томка пригостила мене варенням із ревеню. Це кльово. (Я знаю).

Учора перед сном прочитала Тамарині вірші. Крізь наївну конопляну основу, в нерозривній зв’язці традиція — сучасність, не перескакуючи на змінену форму, — а форма вислову, як і форма будинків, літаків, комунікації, —можливо, повільніше за все інше, але змінюватися має, —Тамара донесла справжніми, правдивими, чесними і щирими свої думки і почуття до мене, читача. Згадала гобелени Біласа і Марію Примаченко.

Я волію, швидше, поетичну акупунктуру, — але як же по-маминому омиває літепло поетичної традиції! Квіткове мило, маки і волошки. …Старі міхи — чи стиль «наїв»? Доки традиційна поетична форма буде тримати джерелицю почуттів із відбитим у них зоряним небом, доти вона не буде застаріла. І навпаки — не купуймося, любі мОї, на модерну, але порожню форму: з понтів не нап’єшся.Дві знимкиCollapse )
linkpost comment

Продати курку-несучку - чи продавати яйця? [May. 8th, 2017|12:49 pm]
ГаляП
Ми, люде, чомусь у розмовах уникаємо крайніх припущень. Крайні припущення особисто нас можуть не стосуватися, бо ми — не крайні, за нами стоять наші діти, за дітьми — наші прекрасні, невинні, кмітливі внучата… Це припущення про дуже неблизькі події чи явища. Наприклад, толерація одностатевих шлюбів — це — у крайньому вияві — толерація злочину проти людства, оскільки одностатеві шлюби-злюби — шлях до його вимирання. Це ще нескоро буде? Але це буде. Якщо заохочуватимемо.

Побачила на Главкомі опитування: продаж землі — шанс для української економіки? Злочин, якого не можна допустити? Справа тих, хто має паї? Зазвичай ентузіастично включаюся в такі опитування: все-таки можливість продемонструвати свою позицію. Тут — спинилася. Бо не все так просто. Бо якщо говорити прямо, а не політичною латинкою, то продаж землі — це продаж України.ДаліCollapse )
linkpost comment

Яка краса [May. 7th, 2017|08:59 pm]
ГаляП
linkpost comment

Неймовірна краса безу [May. 7th, 2017|04:40 pm]
ГаляП
Здогадуючись, яке смертво-вбийство буде сьогодні в Ботсаду академіка Фоміна, вирішила їхати у Феофанію. Але коли вийшла надвір, зрозуміла, що без купальника сьогодні у Феофанії робити нічого, і таки ризикнула поїхати «на бузки». Після мого досвіду з приміською електричкою чекання й посадка в 14 тролейбус були мені за виграшки. У Ботсаду очікувано море людей, але мирне, не штормове: чи то божественні пахощі далися взнаки, чи джаз і свистульки… Чи просто неймовірна краса безу.

ДаліCollapse )
link4 comments|post comment

(no subject) [May. 7th, 2017|10:39 am]
ГаляП
Це так як коли б ти повернулася на хутір до рідні після тривалих мандрів. Які продубили тебе міцною сіллю й чужими прянощами. Збагатили артефактами з Межиріччя й алмазами з ПАР. А рідня зустріла тебе з погано прихованою підозрою, що ти повернулася качати права на батьківський спадок. Який вони давно проїли і тепер апелюють до Европи. …Закололи, звісно, кабанчика, що й так був не жилець, тільки б швидше ти впилася пальонкою і вшилася з їхнього хутора…


P.S. Мимохідь (не інтересувалася) прочитала інтерв’ю Жені Галича O.Torvald і несподівано втішилася: радянські псевдоморалістичні кліше поступаються місцем продукту власної думки і власного намитого життєвого досвіду. Так свого часу втішив був мене вундеркінд Любко Дереш і його пошуки. Індиго!
linkpost comment

(no subject) [May. 7th, 2017|07:56 am]
ГаляП
З чиєї руки, з рукава чийого
Проз заціпенілі двори
Падає дощик року нового
В дівочі коси трави?

Летить косяком над землею сім’я —
Налите, стерильне, все.
Бо це весна, і її весілля
Й безплідним надію несе.
linkpost comment

У країні ВПО [May. 6th, 2017|12:29 pm]
ГаляП
Коли мені важко, я згадую не «голодне населення Африки» — я згадую ВПО: вимушено переміщених осіб, як називають цих людей українські міністерства та інші чиновники, відповідно безлико й бездушно до них і ставлячись. Нетранспортабельну бабусю з малолітньою внучкою десь біля лінії фронту. Чи хвору жінку, покинуту сином на Фролівській… Можна б згадати — коли ще, як не благословенної квітучої весни! — українські приюти для старих і немічних: ось де, малята, хорор! Звідки я знаю — вичитую матер’яли в DT.UA…

Одне слово, натрудилася я в селі. Город — то таке, то моє. Розсаду потикала, притягла шланг — полила, напоїла, приказуючи, вишеньки-черешеньки, яблуньки-сливки… Намагалася трохи пообламувати сухі гілки на деревах — чи пообламувала чи ні, а натрудила групи м’язів, яких не трудила раніше і які тепер болять. Вигрібала, палила, наповнювала мішки, видзвонювала Сашка з мотоблоком, щоб забрав. А роботи — непочатий край. Обійстя заростає. Тин валиться. Стоп, Галю, згадай ВПО — їм важче.

Взагалі, країна в нас — бездушна.ДаліCollapse )
linkpost comment

У Швеції почалася Вальпургієва ніч, а завтра - державне свято Першотравня [Apr. 30th, 2017|11:09 pm]
ГаляП
link3 comments|post comment

navigation
[ viewing | 10 entries back ]
[ go | earlier/later ]