?

Log in

Жінка на пероні - ...Лиш кольорова тінь [entries|archive|friends|userinfo]
ГаляП

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Жінка на пероні [Feb. 13th, 2017|01:57 pm]
ГаляП
Чому цей роман не йде мені з пам’яти? Зазвичай романи, які читаю для розваги чи в проміжку між роботою, коли нема сенсу братися за щось серйозне, шкрябнувши чи й не шкрябнувши по душі, забуваються. Взагалі-то, коли чесно, коли чесно…Романи етс — духовний харч. Як кожен харч, вони дають поживні речовини, які в них містяться, і виводяться з оперативної пам’яті. Тільки не в унітази, а в бібліотеки. Для повторного користування – зрідка, частіше — для краси, для іміджу…

Як харч духовний, вони багаторазового вживання; як плодові дерева, вони родять, притому щосезону — по-різному. У сприятливий сезон — їхні плоди запашні, кольору місячного туману, соковиті й солодкі; в інший — сухі, скарлючені, але з претензією… Візьмеш, буває, давній томик улюбленого поета — і… краще б не брав.

Днями домовилася зі знайомим зустрітися в районі станції метро Видубичі: він мені мав одну річ привезти з села. І ось я вже на станції. Знайомого нема. Але телефонує: застряв у заторі… І ось я сидю на лаві, а навколо сновигають люди. Хтось присяде поруч —і зірветься: поїзд під’їхав. А я сидю, спостерігаю. Багато можна нафантазувати, ще більше — побачити. З крихітних деталей, яких не приховати, яким ніхто не надає значення, можна скласти правдиву картину побуту чи душевного стану людини. Ось діловита молодиця читає… вона не спішить, бо її не чекає жодна жива душа. Ось чоловік грубо відшиває дружину чи коханку… Ось поруч сіла дівчина — руда, яскрава, відчайдушна, благеньке пальто із секонду. Торбина широко і з викликом відкрита, — дівчині нічого втрачати? Там гребінець, судок…

Якби я була алкоголічкою, і якби такою стала через нещасне кохання, то з цього міг би бути роман «Жінка на пероні», за аналогією до «Дівчини в потягу» Поли Гоукінс. Недавно прочитала в одній електронній бібліотеці безплатно. Не знаю, чому його називають трилером, — детектив, та й годі. Але є там вкраплення… як кольорові деталі в чорно-білий малюнок, які додають повітря і викликають не тільки цікавість (а хто ж убив?), а й замилування – сценами, картинами, пейзажами. Властиво, тут я згадала, що за романом фільм поставили. Ну правда — гріх було б не скористатися таким матер’ялом.

У мене досі перед очима жорстка і трохи перекошена картина зали київського метра з вечірніми пасажирами, які, з одного боку, — масовка, а з другого — гримуча суміш сюжетів. Трилерів і детективів. І кольорове вкраплення, властиво — кольорова тінь…
linkReply

Comments:
[User Picture]From: d_judit
2017-02-15 09:54 am (UTC)
я теж часом люблю спостерігати за людьми і вгадувати чи вигадувати їх історії ...
(Reply) (Thread)
[User Picture]From: pry4ilok
2017-02-15 08:11 pm (UTC)
Бо життя має багато вимірів, окрім проявлених:)
(Reply) (Parent) (Thread)