?

Log in

Від Донбасу до лібералізьму: стрибати чи чесно йти - ...Лиш кольорова тінь [entries|archive|friends|userinfo]
ГаляП

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Від Донбасу до лібералізьму: стрибати чи чесно йти [Feb. 5th, 2017|11:32 am]
ГаляП
Час від часу сканую книжкові новинки, і ось буквально днями зразу на кількох сайтах наштовхнулася на рекламу дитячої книжки Лариси Денисенко, виданої «Видавництвом» Іллі Стронговського , «Майя та її мами» — «нова дитяча книга про толерантність».

Вчора спеціально заходила в «Ї», але в продажу книжки про толерантність ще немає. Обов’язково дочекаюся й куплю. Однак трохи ця інформація мене зворохобила.

…Ніколи не забуду, як у школі, в якій навчалися мої діти, до 8 березня влаштували виставку дитячих малюнків і побажань мамі. Під одним малюнком був підпис, він мені й досі кричить у вухах: «Я дуже люблю свою бабусю. Моя бабуся гарна!» Це написала дівчинка, яка жила з татом і бабусею.

Життя підкидає приголомшливі історії любові і безкорисливості. Чи хтось рахував, скільки сиріт з’явилося в Україні останніми роками? А скільки вдів? Чи хтось спробував уявити, як їм живеться, як виживається в залізобетонних лабіринтах неприступної і продажної бюрократії? Тільки громадські організації, сколочені з таких самих знедолених, їм допомагають. Скільки діток усиновлених, скільки взятих під опіку, скільки їх, промерзлих, чекають і ніколи не дочекаються ласки й теплого слова. А коли виростуть, то оточення, дуже можливо, не дочекається від них: вони не знатимуть, що це таке, чого від них хочуть ці люди, ця жінка, ці виплодки… Безглуздо чекати тепла, якщо сам нікого не зігрів.

Чи вже хтось написав книжку про те, що цим діткам потрібна допомога? І матеріальна, і особливо — психологічна?

Недавно була розмова про українську традицію називати батьків на «ви». Як на мене, традиції мають розвиватися паралельно з прогресом. Я батьків називала на «ви», і це все життя підтримувало дистанцію між нами. Повага й синівський обов’язок — дуже добре, це наша традиція на рівні фольклору і пісні Майбороди—Малишка, але любов — набагато краще.

Субординація потрібна, доки одиниці колективу, спільноти, сім’ї — незрілі, не грають роль, а тільки вчать слова, не люблять. «Люби і роби що хочеш» — сказав св. Августин. Бо якщо любиш — поганого не зробиш. Нікому. Субординація потрібна, доки працює закон писаний, розпорядок дня немовляти, школяра, низькокваліфікованого робітника. Субординація потрібна там, де виробництво примітивне і не має перспектив. «Я поміщу вам закон у серце», — сказав одного разу Спаситель. Цей закон називається «Совість». Коли на повну силу запрацює совість — відпаде потреба в начальницькому окрику і в страху підлеглого: виробництво рухатиме вона, а не контроль і страх. Совість — найкращий контролер якості.

З розвитком інформаційної епохи ефективнішими й продуктивнішими стають мережеві структури, і не тільки в економіці. Їх головна ознака — залучення у процес виробництва не лише робочих навичок, а й творчого потенціалу та індивідуальних рис. На рівні сім’ї ця лібералізація …на рівні, скажімо, моєї сім’ї ця лібералізація проявилася теж у відмові від субординації як образливої для обох сторін, у дружбі, розумінні, підтримці.

Школа теж переходить до нових форм навчання. Нема сенсу намагатися дати дитині всі знання, які тільки з’являються, бо ми самі в них тонемо і не дуже орієнтуємося. Треба дати базові й навчити решту шукати і брати самостійно. Я, наприклад, наполягаю, що до базових належить і табличка множення, а Ігор — проти.

Лібералізація полягає у пом'якшенні правил для росту, а не для деградації.

…У цьому контексті, грубо й тупо — розказувати дітям про нетрадиційні сім’ї, особливо там — де це гостро не на часі. Просто любіть їх і тим самим навчіть любити, і тоді проблем з пізнанням і прийняттям іншого — не буде. Тим більше що в нашому животрепетному (а не видуманому дєвочками на грантах) суспільстві «інший» — це бідніший, менш розвинений, селюк; інший – це інвалід, замкнений у чотирьох стінах; і тільки потім — той, у кого «дві нетрадиційні мами». Не думаю, що комусь до цього справді є діло й інтерес. Може, тому його періодично будять штучно?

...Не вставляйте дітям світоглядні блоки, які можуть бути помилковими; не ставте дітей раком на шлях, щоб повзли до мети, накресленої вами, а швидше за все — навіть не вами… Навчіть ходити. Люди, які навчаться самостійності й відповідальності, самі вирішать, що їм толерувати й рекламувати: похітливе злягання, яке рано чи пізно прикінчить цю цивілізацію, — чи нормальний секс, який принаймні дає їй надію...
linkReply

Comments:
[User Picture]From: lesya123
2017-02-05 11:41 am (UTC)
Дєвочки на грантах.. Та автор не молода. І купилася. Яке страшне у світі є.
(Reply) (Thread)
[User Picture]From: pry4ilok
2017-02-05 05:23 pm (UTC)
Повно. Але треба прочитати книжку.
(Reply) (Parent) (Thread)