?

Log in

...Лиш кольорова тінь [entries|archive|friends|userinfo]
ГаляП

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

[sticky post] (no subject) [Nov. 10th, 2012|11:38 pm]
ГаляП
link16 comments|post comment

Шо там на Подолі? [Dec. 2nd, 2016|11:09 am]
ГаляП
У вихідні обов’язково зроблю паломництво на Андріївський узвіз, який по-свіжому став знаменитим. З одного боку, я за прогрес, і на знимках мені подобається Театр на Подолі, а з другого — архітектор Олег Дроздов москаль, і мені не подобається ця вбивча вікова тенденція...
link1 comment|post comment

У яйці під снігом [Nov. 29th, 2016|03:25 pm]
ГаляП
Твій язичок – то достеменна й однозначна черінь,
На якій вибухають печені яблучка і рум’яниться випічка.
У кожній жінці є стерво Ян і місячна доріжка Інь,
На яку норовить то наслідити равлик, то олень вибігти.
У сірому лісі, по капілярах, ніби крапка й тире,
По точках сили і колапсах безсилля несосвітенного
Із несвідомого небезпечного, з підсвідомого темного
З динамітом у ранці повзе Той, що греблі рве...
linkpost comment

Цифровий живопис [Nov. 27th, 2016|09:38 pm]
ГаляП
«Що робиш?» — питався Ігор. «Нудьгую, читаю… Може, у вихідні кудись виберуся…» — «Подивися щось контроверсійне…» І я пішла шукати контроверсійне. Воно, за чутками, мало бути в ART UKRAINE GALLERY, що на Грушевського, 9А. Ось тільки де Грушевського, 9А? Тинялася по Печерську, питала, діти виймали свої планшети, гуглили, показували вгору і навскоси. Я, взагалі, шукати не вмію. Але знайшла. Галерея, як і однойменна фундація, дітище екс-керівниці «Мистецького Арсеналу» Наталі Заболотної. Абсолютно не в курсі, що там сталося в тому «Арсеналі» й чому її витурили, але те, що побачила в галереї, мене приємно вразило. Йшла я цілеспрямовано на виставку Степана Рябченка «Віртуальна міфологія». Це фантазії художника й архітектора, створені у віртуалі й віддруковані на алюмінії. Це повітряні нетутешні квіти, розгорнуті метафори, це «електронні вітри» — Зефір, Нот, Евр, Борей. Це навіть портрети компутерних вірусів. І справді контроверсійно і свіжо.

А поверхом нижче я вперше побачила в оригіналах твори українських художників, про яких тільки чула й читала. Сухоліт, Криволап, Тістол… Заболотна планує створити музей сучасного мистецтва. І, схоже, це їй вдасться. Ті картини й скульптури несуть дуже хорошу, сильну й зухвалу енергію.







linkpost comment

Сіль звітріла. Надія на неторкану генетику? [Nov. 27th, 2016|09:28 pm]
ГаляП


Рух і Майдани стали технологіями. Випадково натрапивши на розі Грушевського і пров. Музейний на щось типу мітингу, почала дивитися на публіку, пропихатися, фоткати. Знайомих облич не побачила. Мова збіговиська — типу «єдіная страна». Збірна солянка. Енергія, втім, — вище нульового рівня, тобто це вже не просто крики навіжених Рабіновича, поволі відбувається концентрація наміру. В жіночок у руках бачу портрети Саакашвілі. Взяла в юнака агітку – без вихідних даних, без жодних прізвищ, з логотипом «Рух нових сил» і з гаслом «Остання зима цієї Ради». Люди підходили й підходили. З протилежного боку вулиці стояло багато зівак. Перейшла, бо мені, власне, треба було далі. Побачивши на вивищенні плакат «Сєвєродонецьк підтримує Саакашвілі», попросила чоловіка, який там стояв, сфоткати. Каже всміхнувшись: «Навіщо вам? Це провокатори…» — «Нічого, — відповідаю, — я просто документую…»

Сумно. Силовики, службісти й адміністрація президента, схоже, зараз зайняті одним: дискредитацією можливих рушень-заворушень і каналізацією незадоволення і гніву в путінський наратив. Щоб фразою «Путін нападе» заткнути рот лядЯм. Це їм вдається.ДаліCollapse )
linkpost comment

Кнайпа зацофана [Nov. 25th, 2016|08:47 pm]
ГаляП
linkpost comment

У сірому лісі терпляче [Nov. 25th, 2016|02:40 pm]
ГаляП
Сіль у перламутровій сільничці і сіль у репаній пучці — є просто сіль, не більше і не менше. «В ці куці дні читати Муракамі…» — писала колись. Власне, можна було б спробувати. Але я б віддала перевагу Ізабелі Сові. Саме в ЦІ куці дні, — бо й вони різняться, залежно від року, погоди, інших чинників. Ось тільки її «ягідну трилогію» я давно прочитала, а інше — занадто дєцьке… Поки Ігор купить і скине «Шостий сон» Вербера, обережно відкрила вчора перед сном «Подорож в Ікстлан» Карлоса Кастанеди. …Сміюся на тому місці, де дон Хуан радить — чи навіть вимагає, — щоб Карлос стер свою особисту історію. Амбітний Карлос не розуміє – чому? Кожна людина ретельно, подія до події, перше побачення, перша зарплата, перша почесна грамота… вибудовує свою особисту історію, лишає сліди, як ще люблять казати…

Писала колись:

Ні від кого не залежна,
Мовчазна і обережна,
Як горішок зусібіч,
Непомітна, наче ніч,
Прошмигну повз рейвах тінню,
Не спинюсь і не зупиню,
Ще й задмухаю сліди
Хвостиком із лободи.

І багато разів доводилося пояснювати, чому я намагаюся стирати сліди. Як це «чому»? Завжди знайдеться мисливець на душі, який пустить по твоїх слідах своїх гончаків. Чи сам пуститься по твоїх слідах нюшкуючи. А якщо трохи конкретніше.ДаліCollapse )
link4 comments|post comment

(no subject) [Nov. 23rd, 2016|03:45 pm]
ГаляП
Страхова компанія PZU привітала з днем народження: вона вірить записові в паспорті!:)
link9 comments|post comment

Лампа Мафусаїла [Nov. 22nd, 2016|08:38 pm]
ГаляП
Для мене – і як для людини соціальної, і як для істоти біо-фізіологічної — найважливіша характеристика і найвища оцінка — незалежність, а точніше — неприв’язаність. Що цікаво, бути матер’яльно незалежним навіть легше, ніж зберегти незалежність від усього того, до чого ми прив’язані фактом народження, школою, вишем, оточенням. Альтернатива залежності чи обов'язку, який те ж саме, що й прив'язь, - любов. Саме так! «Люби і роби що хочеш!»

Обов’язок працює на видимість, і його ефективність — теж тільки видимість, а любов — на результат. І її методи, як і ефективні ліки, — не завжди солодкі.

Пострадянський простір, а особливо Росія, — суціль вчаділа від гіперпатріотизму. Сліпого й агресивного. Мені цікаво читати Віктора Пелєвіна, бо його розум і художня прозорливість схльостуються зі спадковою недугою гіперрусизму його нації і показують трохи іншу панораму. …Коли й не правдиву — то цікаву. Альтернативну. Гіпертрофовану в художніх деталях? Як же без цього художнику? Не завжди солодку для оголтілих патріотів? ...Якщо їм колись судилося одужати - то ліки будуть дуже, дуже гіркі.

Україна вже впритул стоїть перед вибором: лікуватися, оперуватися чи агонізувати далі, бо грошей нема і Путін нападе.

«S.N.U.F.F.» Віктора Пелєвіна я скачала, колись це було просто. Два томи «Смотрителя» мені купив Ігор. Днями наштовхнулася на роман «Лампа Мафусаила или крайняя битва чекистов с масонами». Почитала відгуки — досить стримані. Всміхнуло. Але не стала просити Ігоря, щоб купив: уже на перших сторінках вигулькують відомі «укри», і двічі в романі звучить запитання: «Сирия, Украина – зачем все это? Что происходит?» Без відповіді. Пелєвіна, до речі, ще в Україні не заборонили? Г-ги. Мабуть, треба було спочатку звернутися до списків. Цікаво, хто їх складає? Мінстець?

…Отож, щоб не фінансувати агресора, вирішила читати з монітора. Прочитала. Відповідь на запитання «зачем все это?» , як не дивно, прозвучала. В інтерпретації Пелєвіна. Теж альтернативна. Творча обізнаність Пелєвіна з досягненнями квантової механіки не здивувала, всміхнуло: інтелект іде на нові відкриття й можливості, як сексуально стурбовані — на феромони.ДаліCollapse )
linkpost comment

П'ят-ни-ця! [Nov. 18th, 2016|10:34 am]
ГаляП
Дивно, але вже третій день приблизно в один і той самий час сіре небо перед моїм вікном креслить, вочевидь долаючи опір, а може — й підупадаючи на силі, я, наприклад, хоч вітаміни вживаю, реальний повноправний журавель. Перший раз я не вірила очам своїм, вдруге — я була шокована, сьогодні — відчуваю, що хочу втрутитися і чи то помогти, чи то приютити на зиму.

Історія кінчається не тоді, коли ти мариш і сниш ним; історія кінчається не тоді, коли ти його зрікаєшся; історія кінчається тоді, коли ти його відпускаєш. …Або — починається.
linkpost comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]