?

Log in

...Лиш кольорова тінь [entries|archive|friends|userinfo]
ГаляП

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

[sticky post] (no subject) [Nov. 10th, 2012|11:38 pm]
ГаляП
link16 comments|post comment

Хмари-трансформери... [Aug. 31st, 2016|11:46 am]
ГаляП
Чекаючи перед компом роботу, знічев’я вправляю-си у малих жанрах. Сьогодні таким жанром виявилися дитячі хуліганські віршики. Якось воно пішло по висхідній. Далі, схоже, нікуди…

ХХХ
Раз-два-три, раз-два-три,
Заєць виліз із нори.
А щоб тій тварюці пусто -
Зжер бабусину капусту!

ХХХ
Хлопчик яблуньку обносить,
Деревце благає: «Досить!
Півень курочку товче,
Кура кудкудаче: «Ще!»

ХХХ
Раз ведмідь дрочив у скрепу
І потрапив у халепу.
Виє бідний неспроста:
Защемив собі …хвоста.
linkpost comment

Не беріть попутників в одномісну машину [Aug. 31st, 2016|10:12 am]
ГаляП
Щойно зателефонувала знайома, яка «чує голоси». А днями мелькнуло в якомусь документальному гамериканському фільмі, як медицина штату вирішує, чи справді підсудний «чув голоси», чи бреше. Мені спочатку стало смішно, але я зразу ж і схаменулася: сміх над тим, що направду небезпечне й не до кінця зрозуміле, - дуже нерозумний сміх.

Із часом, можливо – під кінець маскараду, можливо – вже у вбиральні чи навіть у гардеробній, кожен актор, перш ніж вийти з ролі, усвідомить, що то була тільки роль, і не більше. Перш ніж вийти з тіла, кожна душа усвідомить, що то було тільки тіло, і не більше.

«Вийшла на хвилиночку з себе…» - виправдовується людина, скоївши якийсь нерозважливий вчинок. Вийти з себе – те ж саме, що «чути голоси»: це втратити самоконтроль, не керуватися здоровим глуздом, жити чужим розумом. Ах як це трагічно - "жити чужим розумом"! Як часто ми ковзаємо по поверхні фраз, не усвідомлюючи їхньої краси чи трагічності, не заглиблюючись у їхню моторошну правду. ...Людство, до речі, давно вже «чує голоси» і давно кориться їм. Отже - живе чужим розумом.

Не беріть «зайців» під туніки богів і лахміття жебраків, бо якийсь «заєць» - залоскоче, якийсь – затрахає, просто напакостить, а якийсь – взагалі викине з машини на ходу. Щойно ти був респектабельним водилою – а зара волочешся за своєю автівкою, вчепившись за бампер.

Не беріть, коли сонні і дуже хочете пересісти на місце пасажира покемарити. Не беріть, коли потужно тиснуть на ваші гуманізм, лібералізм та ріжні ваші буцім фобії: ваша машина – одномісна. Взяти в ню попутника – означає порушити правила безпеки. Тоді в голові й поселяються різні голоси, які час від часу відбирають у вас кермо. Або простіше - розум.

…А вони шарпають дверцята, а вони лізуть у вікна… Але досить просто зручніше всістися й не зважати. Усі казки й міти радять не зважати, не озиратися. На крайняк - прив'язатися до щогли паском безпеки, як зробив ув одній дражливій ситуації великий мандрівник Одісей.

Взагалі, в духовному аспекті людини фізична сила вже ніц не важить, бо там немає матерії. В духовному аспекті важать віра й намір. Якщо ти віриш у правила безпеки і якщо твій намір її дотримуватися однозначний і непорушний – тобі все вдасться.
linkpost comment

Про ввічливих роботів [Aug. 30th, 2016|01:47 pm]
ГаляП
Зайшло про штучний інтелект. У світлі того, що на службі в Гугла він уже пише музику, вірші і готовий писати романи. Причому, як відомо, досконалий, на відміну від найгеніальнішого майстра, штучний мистець може намалювати краще полотно, ніж найгеніальніший майстер. Без випадкової мушки, яка здуру обов’язково втрапить у смолу, що колись переправиться в мішках людьми Авакова з волинських копалень у німецькі майстерні, де з неї зроблять бурштинову брошку… Дуже дорогу …саме завдяки тій дурній випадковій мушці.

А завдяки чому недосконалі наші картини, вірші, музика все ще дорогі… у смислі все ще глибоко зворушують окремих диваків-індивідів? Усе ще направду дорогий індпошив та інші ексклюзивні послуги. Бо це індустрія й бізнес. Бо у світі грошей одні зацікавлені їх добувати, інші – тратити. Така собі смертельна азартна гра. На яку світ давно підсів.

Чесно кажучи, перепікшись на сонці, аргументи я знаходила з труднощами. Та й ті Ігор легко спростовував. Я давно читала, що в Японії вже виробляють роботів-доглядальників і компаньйонів для самотніх старих людей. Думаю, це дуже гуманно. Нога цього гуманізму ніколи не ступить на тлусту, як і серця її жителів, землю України. Тому зразу погодилася, що з роботом, запрограмованим на дружелюбність, людині здебільшого краще, ніж із непередбачуваним другом, такою собі бомбочкою, яка може вибухнути у будь-який момент. Невтомні коханці, що ніколи не покинуть і будуть вірними; невтомні й сумлінні прибиральники, садівники і представники яких-завгодно професій; невтомні воїни… Все це матиме заможне людство у близькій перспективі.ДаліCollapse )
link4 comments|post comment

Останні дні літа [Aug. 29th, 2016|08:03 pm]
ГаляП


Спека. На баштані залишила гіллясту лободу, щоб бахчевим не так пекло. Полуниця посохла. Доведеться садити нову. В електричці на мене відверто витріщався чоловік, як дві краплі води схожий на Б.Пастернака. І навіть зняв на айфон, я ж бачила. Мабуть, я теж йому когось нагадала… Привезла два кавуни, дві дині і відро помідорів. Сидю їм. А літечко тим часом витікає, як вода поміж паль-ця-ми…Далі буде?Collapse )
link17 comments|post comment

Час збиратися на електричку [Aug. 29th, 2016|09:31 am]
ГаляП
Ні світ ні зоря приходив сусід. Ні видурити грошей, ні виманити шкалик цього разу в нього не вийшло. Цікавий урок життє дало. Торік із несмачних динь у мене вийшло класне варення, а нині зі смачних - вийшов сироп: хороший плід переходе у вищу якість, а поганий - хіба чужим коштом може іншої якості набрати. Повчально однако. Сидю оце поснідавши, коли з саду наближається сонячна кішка. Вгледіла мене, завмерла, тільки голова над травою стирчить. Дивлюся на неї, всміхаюся,чекаю... Кішка повертається і рушає геть. "Що ж, - думаю, - якщо не хочеш на сніданок смачної котлетки..." Кішка спиняється й нерішуче починає наближатися до мене. Час збиратися на електричку.
linkpost comment

(no subject) [Aug. 27th, 2016|08:36 pm]
ГаляП
Темно. Тихо. Тільки фоном втомлені цвіркуни.Тільки падають груші. Сьогодні я боролася з бур'янами. Здається, успішно. Взяла ванну. П'ю каберне на порозі. Всім доброї ночі.
link1 comment|post comment

Не передати словами істину [Aug. 25th, 2016|09:53 am]
ГаляП
Не скласти зі слів істину. Навіть приблизно.
І не скорбіть. І над нетлєнками не корпіть.
...А в одному шинку їм підмінили Вітчизну.

Простукуємо кісточками пальців стіни камери, шукаємо замурований вихід.
Поки вироки пишуть
канцелярські миші.

Джаз просвердлює в часі отвори, як у снігу – весняна вода.
Чия то хода?
Хто взявся за клямку знадвору?

Нам несуть повістки, а ще ж не світало, тільки сіріє.
Не передати словами істину,
Маріє.

linkpost comment

Значєніє імєєт [Aug. 24th, 2016|03:07 pm]
ГаляП


Моросить дощик. Вирішила традиційно сходити в «Золотий дукат» на В.Васильківській, але на В.Васильківській більше його нема. Власне, не шанувалися. Випила еспресо з абрикосовим тістечком у кондитерській/пекарні на вул. Льва Толстого. І купила половину гречаного батона. Озирнулася й всміхнулась у скляних дверях, коли дівчинка за кавоваркою гукнула мені навздогін «До побачення!»

На Хрещатику людей не густо. Поодинокі і сім’ями патріоти, останні з патріотів могікан.

Піднялася на площу Б.Хмельницького, а її оточив ланцуг нацгвардійців. Зазвичай у таких випадках питаю, кого чекають, і мені відповідають. Відповідали. Орли Яника. Пецін орьол, до якого я звернулася з таким запитанням, відповів мені: «Нє імєєт значєнія». На запитання, чому він мені відповів не українською мовою, після секундної заминки пацан повторив: «Нє імєєт значєнія». Почала фоткати - колєги орла сміються, а він норовить відвернутися.

Нацгвардія – з тих внутрішніх військ, яких натаскують на придушення народних бунтів і заворушень. Думаю, нинішня влада підготувалася краще, ніж попередня.

Тим часом чемні запобігливі козачки пропускають за запрошеннями в Софію тлусту публіку. Мабуть, там буде бенкет. Під час війни. ФоткиCollapse )
linkpost comment

(no subject) [Aug. 23rd, 2016|03:11 pm]
ГаляП
Зриваємось із гойдалок, як діти, ми ними й є, лиш маски нап’яли. Встидаємось літати і радіти, хоч і не гади, а таки орли. (А власне, й ті і ті – рептилії були). На роздорожжі спліну й революцій, полюцій, пиятик і ріжних справ – туди – сюди у носії, як в люльці, та якось він розсиплеться у прах. Атракціон – моя любов і кредо. Стовпи тріщать. Аеродром просів. Хтось буде в цій конструкції ракетою, хтось – випущеним газом, та й по всім...

linkpost comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]